Маленькі секрети хорошої плитки, або у хороших робітників руки ростуть з правильного місця

акварелі-3Не встигли ми зрадіти новозакладеному парку, як потихеньку почали «вилазити» на світ Божий маленькі прикрощі в його облаштуванні. Наприклад, подекуди місцями «просівша» тротуарна плитка.

Гарно, чисто комфортно… Але є невеличке «але»: поміж житловими будинками – так званим у народі «кооперативним» і «гостинкою» облицювальна плитка геть просіла. Під час дощу у цих «вибоїнах» збирається вода. Якщо дощ добрячий, то її скопичується стільки, що й не пройти. Єдине добре – що це не асфальт, а плитка, між стиками якої дощова вода і сходить. Але в присмерку, потрапивши до такої ями, можна й добряче парк-1спіткнутися, ледь втримавшися на ногах.

Те ж саме – біля дитячої поліклініки. Хоча в цьому випадку завжди можна зауважити: машини колесами «розбили».

А ось інший приклад. Приклад того, де добре – житловий комплекс «Акварелі». При чому, тут плитка покладена давно. А тримається – гарно.

Для тих, хто схоче натякнути, що це – реклама, зауважу: пройдіться і там, і там – самі. І переконаєтесь у правдивості цих слів не лише з фотографій. Цікаво лише одне спитати в тих, хто її клав: чи то плитка не така, чи то руки не звідти ростуть…?

Наталка КУЦАК

Цей запис був опублікований в Життя міста та теги , , , . Закладка на посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *