Народні традиції крок за кроком: вербна неділя

вербна неділяНеділя, що передує Великодню, у народі ще називається «Вербною», «шутковою» або «цвітною». З давніх давен її чекали з особливим нетерпінням. Люди сходилися від рання до церкви, де священик освячував вербу. За християнським вченням у цей час Спаситель Христос уїжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, їх замінили вербовими гілками, які асоціюються з чистотою і радістю, символізують оновлення, чесноти і нове життя.

Серед головних традицій цього свята — нічне богослужіння в храмі, на яке потрібно було принести з собою гілочку верби і освятити її. А вже потім нею легенько вдаряли домочадців, залучаючи силу і здоров’я на весь рік і примовляючи: «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Великдень». Після «використання» свячену вербу в жодному разі не можна топтати ногами — це великий гріх. І викидати її теж не можна.

І, хочете вірте, хочете — ні, але про цей звичай збереглися історичні відомості, КОТИКИ ВЕРБИдатовані ще… 1703 роком. До речі, вербу рвали тільки з молодих і міцних дерев, уникаючи старих рослин з хворими і сухими гілками. Не рвали і з дерев, що ростуть недалеко від кладовища, і тих, що схиляють віти над водою, щоб не потривожити спокій водяних і русалок.

Також свячену вербу несли на цвинтар померлим родичам, кладучи біля хреста кілька гілочок і тим самим сповіщаючи про наближення Великодня. А ті, що залишилися, ставили під образами — старі люди кажуть, що освячена гілочка має магічну силу і захищає хату, хлів, двір від грому й пожежі. Трошки гілочок садили й на городі — не лише на врожай, а й на щастя молоді: коли верба прийметься, дівчина вийде заміж, а хлопець одружиться.

Цей запис був опублікований в Свято наближається та теги , , , , . Закладка на посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *