Побори в школах: чи можна це зупинити

1456388765_shco21  Завершується ще один навчальний рік. Та підготовка до наступного розпочинається вже зараз — адже по переду літо, ремонти, шкільні підручники та спецзошити для навчання. І обрізані під саме «не можу» державні освітні субвенції…

І збір коштів у школах. Благодійні батьківські внески давно стали звичною буденністю — збирають на все: від туалетного паперу до ремонтів. Це прерогатива батьківських комітетів — стверджують у відділі освіти райдержадміністрації. Цю тезу підтверджують і директори шкіл — згідно внутрішніх наказів, підписані всіма педагогами, збирати кошти школа не має права. Це — напряму. А як насправді?..

НА ЩО ЗДАЮТЬ?

Спочатку на загальношкільних батьківських зборах затверджується прейскурант — на що, по скільки щомісяця й з кого. Діти пільгових категорій мають певне «полегшення»: або ж зовсім звільняються від певних витрат (якщо при школі діє благодійний фонд), або ж здають менші суми. Потім на зборах у класах кожен отримує «інформацію до відома»: роздрукований листок із переліком конкретних внесків і на що. А на що — завжди знайдеться: на ремонт приміщень, придбання меблів та інвентарю, комп’ютерної техніки, охорону та зошити, засоби гігієни для учнів — часто загалом суми виходять доволі серйозні. Навіть коли це 180 грн. із дитини за рік (а в школі хай навіть 1000 дітей) — це 180000 грн.

Цифри вражають…

І РАЗОВІ ВНЕСКИ…

І це ще не все. А подарунки пеИзображение 011дагогам? Не скрізь, але часто це не лише квіти. Зазвичай питання, що ж саме краще подарувати, голови батьківських комітетів обговорюють із вчителями. Звучить розумно — нащо дарувати непотрібну річ? Та часто це золоті прикраси чи й побутова техніка… А то й просто імпортна фарба для волосся.

  Не секрет, що заробітна плата українських вчителів одна з найнижчих у світі — десь 100$ на місяць або 1,2$ тис. на рік. Набагато нижча, ніж у Німеччині (майже 65,8$ тис.), США (53,8$ тис.), Британії (45,6$ тис.). Оскільки держава не виконує своїх зобов’язань, то і дорікнути педагогам немає за що. Інша річ, коли внески переростають у примусові побори. І не разові, а систематичні.

А «добровільні» походи в театри, музеї, кіно, вистави у школах? Тут «Изображение 008відкараскатися» виходить не завжди. Чому? Коли на клас є лише 2–3 дитини, чиї батьки грошей не здали, варіанта два: або ж вони лишаються вдома (поїздки ж під час уроків, які для такої кількості дітей учитель проводити не буде), або ж… змушені будуть заплатити. В основному, за бензин і водію за роботу — хоча при бажанні можна домовитися за шкільний від відділу освіти. Безкоштовно і з супроводом (просто хто ж буде морочитися?).

Якщо це представники музеїв, театральних агентств, продюсерські центри, буває по-різному: або ж їх знаходять самі батьки, які за своє посередництво мають належні їм 20–30%, або ж вони знаходять в управліннях, відділах освіти чи напряму у школах тих, хто зобов’яже придбати такі білети «оптом». Якщо 30 учнів у класі куплять квитки на спектакль вартістю 50 грн. кожен, то зі зданих батьками 1,5 тис. грн. десь 400 грн. будуть «розподілені» між учасниками розповсюдження квитків. Так дуже вигідно — не треба витрачатися на рекламу. «Відмовників» при цьому дуже мало — це ж діти, «хочу» яких буває дуже нав’язливим.

Ще одна можливість заробити — додаткоИзображение 007ві освітні послуги. Часто це «пакет» додаткових гуртків, які часто проводяться під час уроку, за який платить держава. А деякі спритні вчителі активно пропонують свої послуги як репетиторів «добровільно-примусово». Якийсь час школяр отримує погані оцінки, як би добре не готувався до уроків. Потім учитель говорить батькам, що з дитиною треба додатково позайматися, і він готовий це робити. Так збирається група з 4-5 дітей, кожен із яких віддає за додаткове заняття по 50-100 грн.

У навчальних закладах є й інші «пастки»: нашивки на піджаки з емблемою школи, зроблені під замовлення щоденники, значки, учнівські квитки, на які батьки обов’язково повинні здавати гроші. «Фірмова» форма для учнів, яку замовляють у потрібного виробника. І навіть якщо батькам щось не подобається, вибору у них немає — доводиться купувати.

Изображение 003(1)Часу просто забракне, аби перерахувати всі «гострі потреби», на які потрібні кошти. І на які, зазвичай, під час зборів у присутності вчителя збирають члени батьківських комітетів. Останній «писк» шкільної «моди» — компенсація за папір у половину формату А4 за батьківський дозвіл для проведення щеплень у… 5 грн. І на привітання іменинників щомісяця. По 100 грн. І з припискою: «подарунки отримають лише ті, про кого потурбувалися батьки».

ОКРЕМА ТЕМА – СПЕЦЗОШИТИ

Багато вчителів «рекомендують» купувати робочі зошити, зошити для проміжного й підсумкового контролю (для самостійних і контрольних), збірки завдань і т. д. А коли дитині батьки такого зошита не придбають, то окремо їй давати ці завдання жоден учитель не стане — у нас так було цього року з англійською: двічі купували зошити, і двічі — не ті (хоч автор той). І хоч відрізняються вони від рекомендованих лише деякими нюансами, вчитель аж ніяк не переймався додатковим клопотом — не ті, завдань нема.

Деякі підприємливі педагоги, частіше — самі батьки, непогано заробляють на відсотках від закупівлі такої «макулатури», співпрацюючи з видавництвами або посередниками. Школярі здають гроші вчителю (або члену батьківського комітету), який говорить, що йому централізовано доставлять все необхідне прямо в школу за тією ж ціною, що на ринку чи магазині. От тільки якщо купувати більше 10 одиниць товару, то на книжковому ринку, приміром, надають знижку до 20%. А якщо співпрацювати прямо з видавництвом і закуповувати зошити великим оптом, то знижка може досягати мало не 50%. Та все одно виходить у середньому по 200-400 грн.

Чи причетні до цього вчителі? А ви як думаєте? Невже батьки їм рекомендують, за якою навчальною програмою викладати? Учитель настійно радить (зазвичай це буває так: «це справа добровільна, не хочете — не купуйте, але це ж ваші діти і їм потрібно вчитися…»), а батьки — агітують. Наскільки потім гарно діти вчаться — узагалі окрема тема. Звикаючи просто вставляти в речення кілька слів, вони звикають до легкого отримання результатів. Про каліграфію, логічне мислення та грамотність узагалі мовчу — якщо немає часу займатися з дітьми вдома, повірте, діла не буде.

ЧИ СКРІЗЬ ТАК?

Та ні. У Сумах, наприклад, рішенням міської ради цього року заборонено збирати кошти з батьків на будь-що: планується визначити коло нагальних проблем і вирішити їх — до найдрібніших — лише за кошти бюджету. Тобто, за сплачені тими ж батьками податки. Розумно.

У Тернополі на поточні потреби навчальних закладів кошти з батьків збирати теж заборонено відповідним рішенням — усе має вирішуватися лише коштом бюджету й меценатів. При цьому керівники шкіл і дитсадків мають відкрито на сесії звітувати перед громадою про їх використання.

А у Херсоні пішли іншим шляхом — створенням благодійних фондів при школах, де збирається щорічно до 30 млн. батьківських гривень. Звісно, з детальними звітами про їх витрати.

Може, варто замислитися над цим і вишнівським депутатам?..

А МОЖНА БЕЗ ЦЬОГО?

Говорити про корупцію в освіті не доводиться, оскільки благодійні внески здійснюють батьки… добровільно. Хоча істинна благодійність — це коли «хочу — роблю благо і в тому розмірі, якому можу, не хочу — не роблю». Але це не працюватиме, доки батьки не матимуть чіткої позиції: «Я не платитиму за те, що моїй дитині непотрібно».

А переважна більшість її таки не має. Взяти хоча б збори на початку цього навчального року у нашому класі: переважна кількість батьків доволі емоційно обговорювала питання купівлі спецзошитів, називаючи безліч причин «проти». Результат? Хто найбільше кричав «ні» на початку, наприкінці перший кошти й здав. А далі спрацював звичайний «стадний» ефект: здали і на спецзошити, і на підручники, і на Бог його знає що ще… Стійких «олов’яних солдатиків» лишилося лише три — тих, хто в силу різних причин не зміг стрибнути поверх голови.

Повірте, без цього можна. Для початку визначіться самі, наскільки запропоноване дійсно потрібне вашій дитині. Її хочуть у класі привітати з днем народження чи 8 Березня? Ви ніколи не підмічали, що і скільки купується на клас у подарунок? Ми не здаємо вже давно — після того, як побачили, що на здані 100 грн. дітям дісталося по дві дешевенькі вафлі й невеличкий пакетик соку (ще в 1 класі). Прийшли додому, підрахували що й почім і — вуаля: якби вітали вдома, вистачило б не тільки на подарунки (в рази кращі), а й два здоровенних торта. Відтоді діти не комплексують, що в класі їх вітають не всі, а лише друзі. Бо знають: за ці гроші вдома привітають щедріше.

Спецзошити? Лише для контрольних чи самостійних. Особливо після того, як із придбаних 17 найменувань на практиці знадобилося лише… 7. І так — у всьому. А як захистити дитину від утисків у класі, думаю, кожен із вас знає. Туалетний папір? Давайте дитині трохи з собою з дому. Рушник? Теж саме – тим більше, що так і гігієнічніше. Питна вода? Налийте з дому чаю чи компоту… І при цьому не обов’язково іти на відкритий конфлікт. Головне — мати аргументовану принципову позицію. І не зраджувати самих себе. Щоб потім не кричати по закутках: а в школі деруть гроші…

                                                                                           Наталка КУЦАК

Цей запис був опублікований в Життя міста та теги , , , . Закладка на посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *