Гаражний кооператив чи платна стоянка – що краще?

1Нині міста переповнені власними авто, кількість яких невпинно зростає. Ними буквально захаращені майданчики біля будинків та установ, тротуари та вулиці. А ще не так давно саме гаражні кооперативи мали вирішити цю проблему раз і назавжди. Бурхливо розвиваючись у 80-90-ті роки минулого століття, вони поступилися з часом місцем самобудам на прибудинкових територіях чи й платним стоянкам.

Все ж свої переваги у гаражно-будівельних кооперативів, як розповів голова правління ОК «ГБК» «Вишневий» Олег Сабадаш, усе ж таки є. Авто на прибудинкових територіях (та й на платних стоянках) є легкою здобиччю для крадіїв – як самі машини, так і майно з них. Щодня, за офіційними даними, фіксується від 5 до 10 таких крадіжок. А тут є надійний захист: і машина під замком у гаражі, і територія, де знаходиться гараж, захищена. Особливо це актуально через невпинне зростання кількості автокрадіжок у місті.

2По-перше, тут є система відеонагляду з можливістю встановлення додаткових відеокамер. Якщо раніше в місяць могли пограбувати від 5 до 10 гаражів, то нині, слава Богу, до двох максимум на рік. Адже в ті часи не було такого контролю за територією. Траплялося, навіть мотоцикли в розібраному вигляді виносили.

По-друге, регулярно по периметру курсує охорона. Та головне досягнення – це нещодавно встановлена надійна система заїзду і виїзду з двома терміналами, що працює за іменними контактними картками. За словами Олега Сабадаша, вона дає право на безкоштовне нею користування всім, хто не має заборгованості. Методика проста: під’їхав, простягнув руку, приклав карточку – 20 секунд, і ти – на території. Теж саме – і на виїзд.

Скільки ж коштує таке задоволення? Якщо на будь-якій приватній стоянці міста вартість оплати 10 грн. за добу, то тут щомісячна плата, що включає в себе вартість спожитої електроенергії, вивіз сміття, земельний податок, господарські витрати, послуги охорони, фонд зарплати голови правління, бухгалтера, касира, двірника, електрика – лише 50 грн. Різниця відчутна. За словами Олега Івановича, якщо кошти витрачати з розумом, то їх вистачає потроху на все.

Усі питання вирішуються колегіально на загальних зборах правління. Потім на Изображение 003дошці оголошень вивішуються протоколи – аби з ними міг ознайомитися кожен бажаючий. «Ми вибудували таку систему, – стверджує Олег Сабадаш, – при якій кошти просто неможливо присвоїти – все проходить лише через касу та бухгалтерію, закріпляється договорами чи актами. І скрізь – підписи членів правління та ревізійної комісії. Загальна калькуляція витрат щоразу затверджується на загальних зборах».

У планах, зокрема – зробити при в’їзді над турнікетами навіс, заасфальтувати територію. Необхідна для цього сума практично вже зібрана. І вирішити питання з податковою, яка вимагає встановлення касових апаратів. Не дивлячись на те, що організація – неприбуткова, не надає торгівельних послуг тощо.

Проблеми тут теж свої є. Та це – тема нашої наступної розмови. Але висновок напрошується сам по собі: якби кооперативний рух отримав підтримку і міг розвиватися далі, виграли б від цього всі.

Наталка КУЦАК

Цей запис був опублікований в Життя міста. Закладка на посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *